Майбутнє науки.

Майбутнє науки.

https://drive.google.com/open?id=0B1qxcV6WiPZkaUNFVUlVZF82bm8

Інтерактивні методи навчання на різних етапах уроку

Інтерактивні методи навчання на різних етапах уроку

                Інтерактивні методи навчання на різних етапах уроку

Організаційний етап

Приклади методів та  прийомів	Опис методу або прийому
Музичне вітання	Музичне вітання. Ніяких слів, тільки музика, яка налаштує на урок, буде перекликатися з темою. Вчитель може використати мелодії українських народних пісень, класичну музику, навіть сучасну популярну музику.
Малюнкове вітання	Малюнкове вітання. Використовую для цього смайлики. Є декілька варіантів такого вітання: - прикріпляю на дошці смайл "Радість" і бажаю всім учням гарного настрою, легкого засвоєння теми; - пропоную учням обрати "Смайл уроку"серед запропонованих. Учням, що обрали"сумні" або занадто веселі смайли, раджу налаштуватися на роботу.
Міні-тренінг або інтелектуальна розминка	Сучасні учні з цікавістю виконують ті види навчальної діяльності, які дають їм матеріал для роздумів, можливість виявляти ініціативу та самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості та творчості. Тому для проведення цього етапу варто підібрати вправи для «розумової розминки» (усні задачі на логіку, загадки, прислів’я з поясненнями завдання на увагу та ін..).
Міні-інтерв'ю	Наприклад: -          Яким був попередній урок? (важким, цікавим…) -          Якою була перерва? (веселою, короткою…) -          З яким настроєм ви прийшли на урок?( гарним, сумним, надзвичайно веселим…) -          А яка зараз повинна бути обстановка на уроці, щоб ви змогли засвоїти нову тему? ( робоча) -          Отже, давайте створимо таку робочу атмосферу. -          Як працювалося вам на попередньому уроці? (добре) -          У якому темпі виконували домашнє завдання на сьогоднішній урок? (нашвидкуруч) -          Коли  продзвенів дзвоник на урок? (нещодавно) -          Чому деякі з вас запізнилися на урок?  (ненавмисне) -          Як треба зараз працювати, щоб наздогнати втрачені хвилини уроку? (наполегливо, швидко, продуктивно)
Формула уроку	Учні повинні скласти формулу своєї майбутньої роботи на уроці, використовуючи умовні позначення всіх якостей, що необхідні для плідної роботи. Старшокласникам можна дати завдання  "розшифрувати" записану формулу. Такий тренінг розвиває у дітей навички самоорганізації, логічне мислення, вміння ставити мету і досягати її. Наприклад, учні склали таку формулу майбутнього уроку: (у+о)* (в+с)*р=з, де у - увага, о- організованість, в- взаємодопомога, с- спілкування, р- робота, з – знання.
Ім'я з малюнком	Всі сідаємо в коло, а кожен учень малює на папері  річ, яка, як він вважає, найкраще його характеризує. Підписує малюнок своїм ім'ям. Всі по черзі демонструють малюнки групі і пояснюють, чому обрали цей образ. Після презентації кладуть малюнки на стіл. Цей прийом раджу використати на вступних уроках у 5 класі.
Комплімент	Урок починається з того, що вчитель підходить до першого учня і говорить: «Ти мені подобаєшся, тому що ти дуже добрий», учень повертається до сусіда і продовжує комплімент: «Ти мені подобаєшся, бо ти серйозний» і т.д.
Плюс-мінус	Суть її в тому, що учні стають у коло, перший учень кладе руку на плече сусіда зліва і називає не тільки позитивну(+),а і негативну(-) рису характеру, якої необхідно позбутися (обов'язково у коректній формі). Наприклад, "Ти сміливий хлопець, але спробуй більше довіряти оточуючим". Учні можуть за бажання не називати"мінус" свого товариша, а якщо учень не хоче почути свій "мінус", то після слова але говорить "Стоп". Спочатку у класі часто чується "стоп", але поступово усі прагнуть вислухати думку товаришів, намагаються виправити "мінус". Рекомендую повторювати таку розминку хоча б через місяць.
До успіху	- Усміхніться один одному, подумки побажайте успіхів на цілий день. Для того, щоб впоратися на уроці з завданнями, будьте старанними і слухняними. Завдання наші такі( можна оформити як девіз уроку): Не просто слухати, а чути. Не просто дивитися, а бачити. Не просто відповідати, а міркувати. Дружно і плідно працювати.
Самоналаштування	- Покладіть руки на парту, закрийте очі та промовляйте : Я зможу сьогодні добре працювати на уроці. Я особистість творча. Я бажаю всім однокласникам успіхів на сьогоднішньому уроці.
Спіймай мій настрій	Дітям пропонується попрацювати в парі і домовитися, хто почне свої дії першим. Діти виконують дії, які називає учитель. - Посміхніться, „зніміть” посмішку зі свого обличчя долонею та „киньте” своєму сусідові. „Спіймайте” посмішку, „прикрасьте” нею своє обличчя. -  Зобразіть на обличчі ще будь-яку емоцію, „подаруйте” її своєму товаришеві.
Девіз творчих та винахідливих	Дітям пропонується перед початком роботи промовити такі слова: Видумуй, пробуй, твори! Розум, фантазію прояви! Активним і уважним будь І про кмітливість не забудь!
Психоформула	Рекомендую використовувати таку настанову на початку уроку, перед самостійною чи контрольною роботою. Люблю я свій розум, Увагу та пам'ять. Працює мій мозок. І вчусь я старанно. Сприймаю все нове І мислю логічно. Учителя слово Здійсню практично.
Вітання	Діти стоять у колі, кожен з учнів називає своє ім’я так, як йому подобається, щоб його називали; говорить слова-вітання, „ввічливі слова”. Учитель:        Давайте привітаємось,        Давайте посміхнемося,        Давайте в очі глянемо,        І нам тепліше стане. - Діти, давайте сьогоднішню зустріч розпочнемо з побажань. - Доброго ранку, Марійко, я бажаю тобі веселого дня! - Доброго ранку, Лесику, я дуже радий тебе бачити! - Вітаю тебе, Тетянко, я хочу щоб день у тебе був щасливим! Така розминка формує культуру мовлення, привчає використовувати етикетні формули.
Долонька до долоньки	Вчитель вітається, торкаючись долонею учнів, що сидять за першими партами, ті – передають його сусідові, так само долонею, він – своєму сусідові і т.д.

Етап актуалізації опорних знань та мотивації

Приклади методів та  прийомів	Опис методу або прийому
"Малюнкове вітання"	См. «Організаційний етап» Важливо використати цей прийом і наприкінці уроку, під час рефлексії. Учні можуть смайликом показати свої враження від уроку, чи змінився їх настрій за час уроку. Це дасть змогу вчителю проаналізувати свої помилки, знайти індивідуальний підхід до кожного учня.
Асоціації на дошці	Асоціації на дошці. Цей метод залу­чає власний досвід учнів, має висо­кий рівень зацікавленості, проводиться фронтально. Його доцільно викорис­товувати під час мотивації вивчення теоретичного матеріалу (ідеї, понят­тя) та питань методології. Залежно від змісту має три форми проведення: Поняття. Учитель вертикально на дошці записує основне поняття, яке мають опрацювати учні. Далі він про­сить учнів назвати ознаки цього понят­тя або асоціації, яке воно у них викли­кає. Обов'язковою умовою є те, щоб слова мали спільні з основними понят­тями літери. Квітка. Учитель малює на дошці квіт­ку (серединка та чотири пелюстки). У серединці записує основне поняття. Після цього він просить учнів назвати прояви й характеристики поняття й за­писує їх на пелюстках. Прямокутник. Учитель малює на дош­ці прямокутник і записує на ньому основне поняття. Потім він просить учнів назвати його синоніми, анто­німи, прикметники, дієслова, що, на їхню думку, пов'язані з цим поняттям. Всі вони записуються на відповідних сторонах прямокутника. Коли асоці­ації закінчуються, вчитель пропонує учням з кожної групи відібрати по три найхарактерніші. Із відібраними асо­ціаціями відбувається подальша ро­бота.
Відстрочена відгадка	«Відстрочена відгадка». Учитель формулює загадку, відгадку якої можна дізнатися, лише працюючи над новим матеріалом. Проблемне питання
Відстрочена загадка	Відстрочена загадка. На початку уроку вчитель дає загадку (або маловідомий і дивний факт), відгадку на яку можна дізнатися на уроці під час роботи над новим матеріалом.
Вірю — не вірю	«Вірю — не вірю». Учням пропонуєть­ся відповісти на запитання, що по­чинаються словами «Чи вірите ви в те, що...»
Взаємоопитування	«Взаємоопитування». Працюючи в парах, учні ставлять одне одному запитання за домашнім завдан­ням
Дивуй	Дивуй. Найбуденніші й повсюдні яви­ща, події, предмети можуть стати див­ними, якщо на них подивитися з іншої точки зору. Здивування — початкова фаза розвитку пізнавального інтересу.
Інтелектуальна роз­минка	«Інтелектуальна роз­минка». Учитель ставить за­питання з базових понять, або запитан­ня можуть ставити заздалегідь підготов­лені учень
Картинна галерея	Картинна галерея. Учитель вивішує на дошці 4-5 картин (фотографій), які містять ознаки основного поняття або явища. Об'єднавши учнів у групи, він пропонує їх представникам через де­який час назвати ознаки поняття, що зображені на картинах. Після завер­шення роботи у групах представники називають одну ознаку. Вчитель запи­сує їх на дошці.
Класифікація, альтернативи	Класифікація. Альтернатива. Якщо основним змістом, що вивчається на уроці, є моральні орієнтації та цінності, доцільно використовувати названі ме­тодичні прийоми. Суть методу «Класи­фікація» полягає в тому, що учні отри­мують робочі картки, на яких записані різні ознаки певних понять або явищ. Спираючись на власний досвід та упо­добання, учні повинні згрупувати їх за певними ознаками або критеріями. У методичному прийомі «Альтернати­ва» учні отримують робочу картку, на якій записана певна моральна проб­лема і ряд альтернативних пропозицій щодо її розв'язання. Кожен учень по­винен самостійно обрати тільки одну із запропонованих альтернатив і пояс­нити свій вибір. Після заслуховування відповідей трьох-чотирьох учнів учитель органі­зує фронтальну бесіду, щоб вийти на основне питання уроку і перейти до етапу навчально-пізнавальної діяль­ності учнів. Як варіант можна запропонувати вірш на початок дня — «Крила», який до­помагає окреслити мету. Після цього учнів безпосередньо залучають до за­нять — кожному пропонують у формі творчої роботи визначити власні цілі.
Крос	«Крос». Учитель зачитує не­завершені вислови та пропонує учням доповнити їх необ­хідними відомос­тями
Кросворди	Кросворди. Можна запропонувати такі варіанти роботи з кросвордом: 1. Розгадати кросворд, заповнивши порожні клітинки. 2. Сформулювати питання до слів у заповненому кросворді. 3. Заповнюючи кросворд, визначити, яке ключове слово виділено, і пояснити його значення. 4. Створити кросворд самостійно, використовуючи терміни, які були вивчені раніше
Лови помилку	«Лови помилку». Група учнів отри­мує картки, де при­пущено помилки в назвах, ознаках, властивос­тях тощо
Мандрівка	«Мандрівка». Групи складають маршрут або стис­лу оповідь про пев­ний географічний об'єкт
Мікрофон	«Мікрофон». Учні за допомогою «мікрофона» самостійно формують позитивну мотива­цію для вивчення певної теми
Мозаїка	«Мозаїка». Група учнів отримує картки, на яких за­пропоновано набір слів, з яких потрібно скласти задані по­няття
Мозкова атака	Мозковий штурм Відома інтерактивна техно­логія колективного обговорен­ня, що широко використовуєть­ся для вироблення кількох вирішень конкретної проблеми. Мозковий штурм спонукає уч­нів проявляти уяву та твор­чість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки. Мета «мозкового штурму» чи «мозкової атаки» в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу. Як організувати роботу Після презентації проблеми та чіткого формулювання про­блемного питання (його краще записати на дошці) запропонуй­те всім висловити ідеї, коментарі, навести фрази чи слова, пов'язані з цією проблемою. Запишіть усі пропозиції на дошці чи на великому аркуші па­перу в порядку їх виголошення без зауважень, коментарів чи запитань. Зверніть увагу на такі моменти. 1. Під час «висування ідей» не пропускайте жодної. Якщо ви будете судити про ідеї й оцінювати їх під час вислов­лювання, учні зосередять більше уваги на відстоюванні своїх ідей, ніж на спробах запропонувати нові і більш досконалі. 2. Необхідно заохочувати всіх до висування якомога біль­шої кількості ідей. Варто підтримувати й фіксувати навіть фан­тастичні ідеї. (Якщо під час мозкового штурму не вдасться одер­жати багато ідей, це може пояснюватися тим, що учасники піддають свої ідеї цензурі — двічі подумають, перед тим як висловлять). 3. Кількість ідей заохочується. В остаточному підсумку кількість породжує якість. В умовах висування великої кілько­сті ідей учасники штурму мають можливість пофантазувати. 4. Спонукайте всіх учнів розвивати або змінювати ідеї ін­ших. Об'єднання або зміна висунутих раніше ідей часто веде до висунення нових, що перевершують первинні. 5. У класі можна повісити такий плакат: А. Кажіть усе, що спаде на думку. Б. Не обговорюйте і не критикуйте висловлювання інших. В. Можна повторювати ідеї, запропоновані будь-ким іншим. Г. Розширення запропонованої ідеї заохочується. 6. На закінчення обговоріть й оцініть запропоновані ідеї. *Правила роботи для учнів знайдіть у папці «Роздаткові матеріали» Варіант «мозкового штурму» — «мережа» чи «кульки». Тут пускове слово (питання) пишеться в «кульці» в центрі сторінки. Коли обговорюються споріднені проблеми, вони записуються на папері із зазначенням зв'язку. Водночас «мозковий штурм» «вільного» типу дає можливість за дуже короткий період (три-п'ять хвилин) записати ідеї, що виникли. Обидва варіанти мають на меті заохочувати вільне вислов­лювання ідей.
Опитування-естафета	«Опитування-естафета». Проводиться між рядами. Учитель роздає учням пер­ших парт дидак­тичні картки із за­питаннями, вони відповідають і пере­дають далі
Показуха	Показуха (скульптура). Учитель на­зиває поняття, дію, процес або яви­ще. Об'єднавши учнів класу в декіль­ка груп, він пропонує представникам кожної групи через хвилину представи­ти його у вигляді скульптури (без слів). Після демонстрації вчитель організо­вує обговорення за такими питаннями: Що вказує на те, що саме назване по­няття представлене групою? Якими засобами вони його передали? Які ознаки поняття їм удалося пере­дати?
Практичність теорії	«Практичність теорії». Корисність нав­чальної теми до­водиться вчи­телем шляхом розв'язання конк­ретної практичної ситуації
Приваблива мета	«Приваблива мета». Учитель формує ці­каву для учнів мету, розв'язуючи тим са­мим навчальні за­вдання
Розминка	«Розминка». Учитель учням ставить запитання або учні працюють у парах, ставлячи запитання один одному
Так — ні	«Так — ні». Учитель (учень) загадує поняття, пов'язане з темою, що вивчається, а учні намагаються знайти відповідь, ставлячи навідні питання, від­повідати на які слід лише «Так» або «Ні»
Фантастична добавка	Фантастична добавка. У цьому прийо­мі вчитель доповнює реальну ситуа­цію елементами фантастики. Напри­клад, перенести навчальну ситуацію на фантастичну планету, змінити зна­чення будь-якого параметра, який за­звичай залишається постійним або має певне значення. Біологи можуть при­думати фантастичну тварину або рос­лину і розглянути її в реальному біоце­нозі. Філологи — перенести реального або літературного героя в часі. Істори­ки — розглянути історичну ситуацію очима стародавнього фека або жителя Київської Русі. Універсальний підхід — написати фан­тастичну (прочитати підготовлені вдо­ма) розповідь, есе, вірші, використову­ючи знання з предмета.
Чомучка	«Чомучка». Групи учнів обмі­нюються підготов­леними вдома за­питаннями, які по­чинаються зі слова «чому»
Шпаргалка	«Шпаргалка». Якщо домашнє за­вдання складне, уч­ням пропонується зробити вдома на великому аркуші шпаргалку та ко­ристуватися нею під час опитування

Етап перевірки домашнього завдання

Приклади методів та  прийомів	Опис методу або прийому
Тестові завдання	Тести. Цей методичний прийом остан­нім часом став надзвичайно популяр­ним та має велику кількість варіацій. Нагадаємо основні характеристики та правила роботи з тестами. У педагогічній практиці використову­ють відкриті та закриті тестові завдан­ня. У відкритих завданнях учень сам записує коротку відповідь, у закритих він обирає відповідь з кількох запро­понованих варіантів. Робота з відкри­тими тестами дає учням змогу виявити певну самостійність, однак вона вима­гає багато часу. Закриті тести різноманітніші. Одні з них вимагають від учнів лише пригадати вивчений матеріал, інші переві­ряють його розуміння і навіть уміння розв'язувати задачі. На кожному уроці можна використо­вувати тести оперативного контролю. Невеликі за розмірами (5-8 запи­тань), вони можуть здійснюватись у вигляді диктанту, у цьому випадку перелік відповідей на запитання за­писаний на дошці (у закритому тесті). Краще використовувати два варіанти запитань. Варіанти відповідей, як для кожного варіанта окремо, так і один перелік відповідей для обох варіан­тів. Такі тести мають навчальний ха­рактер, тому перевірити їх слід одра­зу ж після виконання. Учитель вибір­ково перевіряє роботи окремих учнів, усі інші тести обробляються учнями з допомогою взаємоперевірки. Учи­тель оголошує результати й аналізує помилки. Складаючи тести, необхідно уникати таких недоліків, як одноманітність по­будови, недостатня увага до творчої ді­яльності, вмінь та навичок учнів, нечіт­кість формулювання тощо. Тестове за­вдання має бути записане у формі, яка відповідає цілям і завданням тесту. За­вдання мають бути розміщені в поряд­ку зростання складності. Щоб уник­нути списування, краще створювати два-три паралельні тести — варіанти однакової форми, змісту і важкості — шляхом перестановки та перенумера­ції відповідей. Умовно тестові завдан­ня можна поділити на чотири групи за складністю. До завдань першого рівня відносять закриті тести, які потребують вибору тільки однієї правильної відповіді. Завдання другого рівня доцільно склас­ти у вигляді відкритих тестів, для від­повіді на які необхідно доповнити ре­чення відповідним терміном. У завданнях третього рівня перевіря­ється знання учнями взаємозв'язків між будовою і функціями окремих ор­ганів та їх систем, уміння давати по­рівняльну характеристику об'єктам, явищам і процесам, встановлюва­ти, причинно-наслідкові зв'язки. За­вдання цього рівня потребують вибору учнем кількох правильних відповідей. Виконання учнями завдань четверто­го рівня складності потребує від них аналітико-синтетичних умінь для встановлення причинно-наслідкових зв'язків, умінь обґрунтовувати свою думку під час розв'язування задач при­кладного характеру, проблемних та сві­тоглядних запитань. Обов'язковою умовою для розуміння учнем правильності виконання тестів є наявність детальних інструкцій щодо опрацювання завдань кожного рівня складності, а також оціночного апара­ту, з допомогою якого учень може не тільки обрати завдання відповідного рівня, але й здійснювати самооцінку власної діяльності. Ідеальний варіант — коли тести дру­куються на окремих аркушах. Одно­часно з текстом завдань учні отриму­ють бланк відповідей, на якому і пра­цюють. Перед початком тестування учням необхідно пояснити, як побу­довані тести і як їх треба виконувати. Після закінчення тестування бланки тестів готові до використання в іншо­му класі, а бланки відповідей обробля­ються.
Тест-рейтинг	Тест-рейтинг. Це один з різновидів тес­тів, але складніший за технологією проведення (точніше технологією підрахунків). Проте, ефективність цього методичного прийому не викликає сумнівів. Учитель готує питання за зразком від­критого тесту, тобто учень сам повинен записати коротку відповідь на питання. Після проведення тесту підраховується кількість правильних відповідей на кожне питання. Потім це число від­німають від числа загальної кількості робіт. Таким чином, виходить «вартість» кожної відповіді. Чим більша кількість правильних відповідей, тим менше «коштує» ця відповідь. Чим менша кількість правильних відпові­дей, тим «дорожче» ця відповідь.
Поєдинок	Поєдинок. Клас поділений на декілька груп. Кожній групі вчитель дає окре­мий текст (як з пройденого матеріалу, так і новий, але зі знайомим зміс­том). У кінці кожного тексту постав­лено проблемне питання («Чи може...», «Що відбудеться, якщо...», «Чи вірне твердження...»). У кожній групі призначають дуелян­тів, решта учнів грає роль секундантів. Суперники від кожної групи по черзі сходяться в інтелектуальному поєдин­ку. Один учень висловлює свою точку зору на питання, а його суперник за­вдає «удар у відповідь» — контраргу­мент. При цьому враховується уміння вести суперечку, коректність, аргументованість. У цьому поєдинку, можли­во, і не буде абсолютного переможця, а буде знайдено рішення, яке влаштує обидві сторони. Секунданти рецензують поєдинок і визначають найсильнішого бійця в інтелектуальних поєдинках.
Пошта	Пошта. Кожному учню пропонується визначити свою «адресу» в класній кім­наті. Ряди парт гратимуть роль вулиць, самі парти або столи — будинків. Учні на аркушах записують питання за тек­стом домашнього параграфа, пишуть адресу однокласника (1-ша Зелена ву­лиця, будинок 3, Олені), свою зворот­ну адресу і з допомогою листоноші від­правляють записку адресату. Адресати повинні письмово відповісти на пи­тання. За командою вчителя гра зупи­няється й оцінюються декілька «лис­тів». Найвищу оцінку одержують ті, хто поставив цікаве питання й отримав на нього правильну відповідь.
Шпаргалка	Шпаргалка. Учням пропонується зро­бити шпаргалку (у три етапи) до склад­ного або великого за обсягом тексту домашнього завдання. Цей методич­ний прийом прийнятний тоді, коли матеріал добре знайомий учням. Етап 1. Скласти план тексту, вико­ристовуючи всього декілька ключових слів. Умова: на читання однієї сторін­ки тексту і конспектування відводить ся тільки 30 секунд. Записи, які стосу­ються однієї сторінки підручника, від­діляються суцільною лінією. Етап 2. Текст знову з першої сторінки. Конспект записують у формі коротких тез. На роботу з однією сторінкою тек­сту відводиться ,1 хвилина. Етап 3. До шпаргалки записують пи­тання з кожної сторінки, час роботи — 1 хвилина. Після закінчення роботи проводиться конкурс шпаргалок (найкращі шпар­галки і питання).
Контроль шляхом вибору завдань	Контроль шляхом вибору завдань. Цей методичний прийом доречний на уро­ках математики, фізики, хімії. Контр­ольна (перевірочна) робота виконуєть­ся не шляхом розв'язування запропо­нованих задач, а шляхом вибору тих із них, які учень, на його думку, може розв'язати. На столах розкладаються задачі (завдання) трьох рівнів склад­ності. Кожний учень читає умови зав­дань і робить відмітки на картці з допо­могою оцінок за такими показниками: перші п'ять завдань — найпростіші, на­ступні — складніші, і нарешті, останні п'ять задач — складні. В останній графі. ставиться буква «Н», якщо учень не ро­зуміє задачі, і буква «П», якщо він ро­зуміє завдання.
Інтелектуальна розминка	Інтелектуальна розминка. Інтелекту­альна розминка — це два-три не дуже складні питання для розмірковування; основна мета такої розминки — нала­штування дитини на роботу. У географії, історії можна доручити дітям скласти вдома цікаві задачі на читання карти і з цих задач почати урок. Найбільш цікавими є задачі, які складаються методом накладення карт (тобто використовуються декілька карт атласу).
«Вірю — не вірю»	«Вірю — не вірю». Цей прийом можна використовувати на будь-якому ета­пі уроку. Кожне питання починаєть­ся словами: «Чи вірите ви, що...» Учні повинні погодиться з цим твердженням чи ні.
«Так — ні»	«Так — ні». Це універсальна гра, яка дуже подобається дітям і залучає до ак­тивної участі в уроці. Учитель загадує щось (природне яви­ще, число, предмет, історичну подію, літературний персонаж та ін.). Учні на­магаються знайти відповідь, ставлячи питання. На ці питання вчитель відпо­відає словами «так», «ні», «так і ні». Пи­тання треба ставити так, щоб звужува­ти коло пошуку. Універсальність цього методичного прийому полягає в тому, що його можна використовувати і для організації відпочинку і для створення інтригуючої ситуації. Перевагами при­йому є те, що він навчає системати­зувати відому інформацію, зв'язувати воєдино окремі факти в загальну кар­тину, навчає уважно слухати й аналізу­вати питання. Якщо питання некорект­не або вчитель не може дати на нього відповідь з дидактичних міркувань, то він відмовляється від відповіді наперед обумовленим жестом. Після гри треба обов'язково обговорити питання: які з них були найвдалішими, які менш вдалими. Головне в цьому прийомі — навчити виробляти стратегію пошу­ку, а не закидати вчителя незліченною кількістю питань.
Бліц-опитування по ланцюжку	Бліц-опитування по ланцюжку. Пер­ший учень ставить коротке питання другому. Другий — третьому, і так до останнього учня. Час на відповідь — кілька секунд, учитель має право зня­ти питання, яке не відповідає темі або недостатньо коректне. Кожний учень має право відмовитися від учас­ті в бліц-турнірі, тому, щоб процедура не зірвалася, учитель з'ясовує напе­ред, хто з учнів хотів би взяти участь у цій дії. Як варіант для перевірки домашнього завдання або на узагальнюючому уроці можна запропонувати влаштувати зма­гання між рядами на якийсь час, тоб­то яка з груп, не перериваючи ланцю­жок, правильно і швидше за інших від­повість на питання. При цьому треба вибрати рефері, які контролюватимуть правильність відповідей і час, за який учні впораються із завданням.
Впізнай мене	Вчитель описує окремі елементи, називаючи основні ознаки, дії, властивості, а учні повинні його назвати.

Вивчення нового матеріалу

Приклади методів та  прийомів	Опис методу або прийому
Ажурна пилка («Мозаїка», «Джигсо»)	Ажурна пилка («Мозаїка», «Джигсо») Технологія використовуєть­ся для створення на уроці ситуа­ції, яка дає змогу учням працю­вати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Ефективна і може замінити лек­ції у тих випадках, коли почат­кова інформація повинна бути донесена до учнів перед прове­денням основного (базисного) уроку або доповнює такий урок. Заохочує учнів допомагати один одному вчитися, навчаючи. ДОМАШНІ ГРУПИ Як організувати роботу 1. Щоб підготувати учнів до уроку з великим обсягом ін­формації, підберіть матеріал, необхідний для уроку, і підготуй­те індивідуальний інформаційний пакет для кожного учня (ма­теріали підручника, додаткові матеріали — вирізки з газет, статті тощо). 2. Підготуйте таблички з кольоровими позначками, щоб учні змогли визначити завдання для їхньої групи. Кожен учень входитиме у дві групи — «домашню» й «експертну». Спочатку об'єднайте учнів у «домашні» групи (1, 2, 3), а потім створіть «експертні» групи, використовуючи кольорові позначки, що їх учитель попередньо роздає учням. У кожній домашній групі всі її учасники повинні мати позначки різних кольорів, а у кожній експертній — однакові. 3. Розпишіть учнів по «домашніх» групах від 3 до 5 чоло­вік, залежно від кількості учнів. Кожен учень має бути поінфор­мований, хто входить до його «домашньої» груші, тому що її чле­ни будуть збиратися пізніше. Дайте домашнім групам порцію інформації для засвоєння, кожній групі. — свою. Завдання домаш­ніх груп — опрацювати надану інформацію та опанувати нею на рівні, достатньому для обміну цією інформацією з іншими. 4. Після завершення роботи домашніх груп запропонуйте учням розійтись по своїх «кольорових» групах, де вони стануть експертами з окремої теми (своєї частини інформації). На­приклад, зберіть усіх «червоних» біля дошки, а всіх «синіх» — у холі. В кожній групі має бути представник із кожної «домаш­ньої» групи. 5. Кожна експертна група повинна вислухати всіх пред­ставників домашніх груп і проаналізувати матеріал в цілому, провести його експертну оцінку за визначений час (для цього може знадобитися цілий урок, якщо матеріали складні або ве­ликі за обсягом). 6. Після завершення роботи запропонуйте учням поверну­тися «додому». Кожен учень має поділитися інформацією, от­риманою в експертній групі з членами своєї «домашньої» гру­пи. Наприклад, всі учні під номером 1 повинні зустрітися перед класом. У «домашніх» групах має бути по одній особі з експерт­них груп. Учні мають намагатися донести інформацію якісно і в повному обсязі членам своєї домашньої групи за визначений учителем час. Завданням домашніх груп у цьому випадку вже є остаточне узагальнення та корекція всієї інформації.
Асоціативні схеми	Асоціативні схеми. Традиційно вважається, що новий ма­теріал краще запам'ятовується, коли він занотований. Але сучасні дослі­дження вчених доводять, що звичай­не нотування — слово за словом, ре­чення за реченням, тобто інформація, яка розташована лінійно або стовпчи­ками, не зберігається у мозку. Мозок запам'ятовує інформацію тоді, коли вона має вигляд певних моделей, схем та асоціацій. Тому не записуйте, а ма­люйте асоціативні схеми. Основні принципи створення асоціа­тивних схем такі: мозкові клітини — наче де­ревця, на гілках яких зберігається те­матично споріднена інформація. На аркуші паперу спробуйте накресли­ти основні моменти будь-якої теми у формі дерева. 1.      Починайте схему в центрі аркуша з головного елемента, найкраще символа, від якого розгалужують­ся інші елементи. 2.            Записуйте тільки одне слово чи символ на позначення одного пункту, який хочете запам'ятати, одну головну тему для кожної гілки. 3.            На ту саму гілку помістіть спорід­нені пункти, наче промені сонця. 4.            Для подібних тем беріть олівці чи маркери одного кольору. 5.            Малюйте стільки малюнків і сим­волів, скільки зможете, 6.            Коли закінчите малювати одну розгалужену гілку, обмалюйте її різнокольоровою лінією. Регулярно доповнюйте кожну схему. Легше починати із загального, а далі побудувати асоціативну схему, перехо­дячи до конкретного, коли довідаєтесь щось нове з тематики. Приклад асоціативної схеми уроку еко­номіки, який наводиться нижче, не на­мальований від руки, але ж у зошиті учнів він матиме той вигляд, про який ішлося. Сміливо малюйте, сміливо ко­ристуйтеся кольоровими олівцями, і ви побачите результат. Влаштуйте конкурс на кращий зошит з номінаціями — «Найяскравіша», «Найакуратніша», «Найбільш творча», «Містер суперсхема» і т. д. Але тільки для себе чітко роз­ставте пріоритети: основне — знання, а конкурс тільки для того, «щоб при­мусити коня пити».
Два — чотири — всі разом	Два — чотири — всі разом Ще один варіант кооперативного навчання, що є похідним від парної роботи, ефективний для розвитку навичок спілку­вання в групі, вмінь переконувати та вести дискусію. Як організувати роботу 1. Поставте учням запитан­ня для обговорення, дискусії або аналізу гіпотетичної си­туації. Після пояснення пи­тання або фактів, наведених у ситуації, дайте їм 1-2 хвили­ни для продумування можли­вих відповідей або рішень індивідуально. 2. Об'єднайте учнів у пари і попросіть обговорити свої ідеї один з одним. Визначте час на висловлення кожного в парі і спільне обговорення. Попе­редьте, що пари обов'язково мають дійти згоди (консенсусу) щодо відповіді або рішення. 3. Об'єднайте пари в четвірки і попросіть обговорити попе­редньо досягненні рішення щодо поставленої проблеми. Як і в па­рах, прийняття спільного рішення обов'язкове. 4. Залежно від кількості учнів у класі можна об'єднати четвірки в більші групи чи перейти до колективного обговорен­ня проблеми.
Дерево рішень	«Дерево рішень». На базі вивченого матеріалу колектив­но або в групах учні пропонують варіан­ти розв'язання про­блеми та заповню­ють «дерево
Дискусія	Дискусія Дискусія — це широке пуб­лічне обговорення якогось спірного питання. Вона є важ­ливим засобом пізнавальної ді­яльності, сприяє розвитку критичного мислення учнів, дає можливість визначити власну позицію, формує навич­ки аргументації та відстоюван­ня своєї думки, поглиблює знання з обговорюваної проблеми. Як організувати роботу  Планування дискусії • Оберіть тему для дискусії. Вона має бути сформульована проблемно, щоб підходи до її висвітлення були різновекторними. • Дуже важливим елементом дискусії є план. Він може пропонуватись  учасникам  заздалегідь,  напередодні  дискусії. Учні, маючи такий план, можуть підготуватись до обговорення: попрацювати з літературою, довідниками, підготуй; ти собі нотатки тощо. • Можна практикувати складання плану дискусії за відомою заздалегідь темою безпосередньо на початку обговорення, такому випадку викладачеві доцільно залучити до складання плану самих учнів. • Підготуйте матеріал, який учні повинні будуть прочитати вдома. Постарайтесь, щоб там були викладені всі точки зору. • Складіть список запитань, які допоможуть вам спрямовувати обговорення та привертати увагу класу до проблеми. • Для того щоб дискусія була відвертою, необхідно створити класі атмосферу довіри та взаємоповаги. Тому в класі бажано виробити правила культури ведення дискусії.
Ділова гра «НДЛ»	Гра  «НДЛ» У даному випадку НДЛ — це науково-дослідницька лабораторія. Учасники: Замовник (який дає задачу) — цю роль виконує учитель або спеціально підготований учень; Винахідники, або дослідники, або розв'язувані — залежно від виду завданим група учнів (або декілька груп); Приймальна комісія — цю роль теж бере на себе учитель, але вже в ансамблі з 2 - 3 учнями. До гри: учитель готує завдання. Завдання не просто творчі — бажано подати їх обґрунтовано. Завдання може бути подано учнем як доповідь. Або нехай це буде міні-вистава на пару хвилин. Покажіть, як важливо вирішити цю задачу! Під час гри: 1.   Групи вирішують задачі. Якщо тема придатна для мозкового штурму, використовують НМШ. Замовника можна залучати як консультанта. 2.   Групи обробляють результат: обговорюють план доповіді, готують плакат, вибирають спікера або кількох, які й будуть демонструвати результат. 3.   Спікер групи доповідає результат роботи перед класом. Приймальна комісії аналізує результати, приймає (або не приймає) рішення. Якщо задача має контрольну відповідь, учитель може ознайомити з нею клас. Можна запропонувати різновид гри, назвемо її «Тендер». Групи вирішую одну й ту ж саму задачу. Приймальна комісія визначає, чиє рішення оптимальніше.
Ділова гра «Точка зору»	Гра  «Точка зору» Учасники: Опоненти - групи учнів, які захищають ту чи іншу точку зору; спостерігачі учитель та кілька помічників. Зміст гри: дві групи учнів доводять правильність протилежних точок зору. Так можуть моделюватися зіткнення думок людей різних соціальних шарів, протиборчих таборів, учених різних епох... До гри: учитель раніше оголошує тему дискусії, постачає необхідні знання та факти. Під час гри: 1.   Групи обговорюють свої аргументи й можливі контраргументи суперників. 2.   Групи вступають у дискусію. 3.   Група спостерігачів оцінює: хто був логічнішим? Хто більш переконливі емоційно? Хто припустив помилки чи був некоректним у суперечці (перейшов на особистість...)?
Конкурс запитань	«Конкурс запитань». Вивчаючи матеріал самостійно, учні готують по кілька запитань творчого проблемного харак­теру. Обмін запи­таннями відбувається у формі конкурсу.
Кросворди	Кросворди. Можна запропонувати такі варіанти роботи з кросвордом: 1. Розгадати кросворд, заповнивши порожні клітинки. 2. Сформулювати питання до слів у заповненому кросворді. 3. Заповнюючи кросворд, визначити, яке ключове слово виділено, і пояснити його значення. 4. Створити кросворд самостійно, використовуючи терміни, які були вивчені раніше.
Кути	«Кути». За кількістю кутів у класній кімнаті вчитель пропонує варіанти конкретної навчальної задачі: теоретичної, прак­тичної, художньої тощо. Учні вільні вибирати «кут», тоб­то групи та способи роботи
Мандрівка	«Мандрівка». На цьому етапі гру­пи «мандрують» уже незнайомим маршрутом, вико­ристовуючи матеріал різних дже­рел географічних знань
Модель майбутніх знань,	Модель майбутніх знань. Можна скласти пізнавальну модель предмета, що вивчається, і на початку уроку видати її всім учням. Модель до­зволить кожному учню отримати ціліс­не уявлення про предмет, що вивчаєть­ся. Методика роботи в цьому випадку припускає штрихування різними ко­льорами тих елементів моделі, які, з по­гляду учня, йому зрозумілі, осмисле­ні, засвоєні. Наперед обговоріть, яки­ми кольорами користуватимуться ваші підопічні, скажімо, червоний — «усе зрозуміло», оранжевий — «майже все зрозуміло», жовтий — «50x50», зеле­ний — «дещо зрозуміло», блакитний — «нічого не зрозуміло». Кількість колірних позицій, які будуть вам під­казувати, що треба повторити або по­яснити ще раз (два або три), залежить тільки від вашої фантазії й особливос­тей предмета викладання. Модель «майбутніх знань» може вклю­чати необхідні поняття, принципи, процеси, змістовні елементи, провід­ні ідеї, факти й осіб. Модель «майбут­ніх знань» також бажано зробити на великому аркуші ватману і вивісити на стенді в кабінеті, вона виконуватиме роль стрижня, каркаса предмета. Поді­бну модель можна скласти і для окремо взятої теми або уроку.
Навчальний мозковий штурм	Навчальний мозковий штурм (фрон­тально або в гру­пах). Напрацювання будь-яких ідей для розв'язання проблеми, відбір та аналіз результаті
Навчаючи — учусь	Навчаючи — учусь («Кожен учить кожного», «Броунівський рух») Метод «Навчаючи — учусь» використовується при вивченні блоку інформації або при уза­гальненні та повторенні вивчено­го. Він дає можливість учням узяти участь у передачі своїх знань однокласникам. Викори­стання цього методу дає загальну картину понять і фактів, що їх необхідно вивчити на уроці, а та­кож викликає певні запитання та підвищує інтерес до навчання. Як організувати роботу • Підготуйте картки з фактами, що стосуються теми уроку, по одній на кожного учня. • Роздайте по одній картці кожному. • Протягом кількох хвилин учні читають інформацію на карт­ці. Перевірте, чи розуміють вони прочитане. • Запропонуйте їм ходити по класу і знайомити зі своєю інфор­мацією інших однокласників. • Учень може одночасно говорити тільки з однією особою. Зав­дання полягає в тому, щоб поділитися своїм фактом і самому отримати інформацію від іншого учня. Протягом відведеного часу треба забезпечити спілкування кожного учня з максимальною кількістю інших для отримання якомога повної інформації. • Після того як учні завершать цю вправу, запропонуйте їм розповісти, відтворити отриману інформацію. Проаналізуй те та узагальніть отримані ними знання. Відповіді можуть записуватись на дошці.
Спіймай помилку!	Спіймай помилку! Формула 1: пояснюючи матеріал, учитель навмисне припускається помилок. Учні заздалегідь попереджаються про це. Іноді, особливо в молодших класах, їм дозволяється навіть підказувати «небезпечні місця» інтонацією чи голосом. Навчіть школярів миттєво відсікати помилки умовним знаком або поясненням, коли воно потрібне. Привчайте дітей миттєво реагувати на помилки. Підбадьорюйте увагу і го­товність утрутитися! Знахідка викладача ТРВЗ (теорія рішення винахідницьких задач) Віктора Івановича Тимохова: на уроках в початкових класах він вручав як нагороду за увагу «перехідного по­чесного капелюха «Фоми невіруючого». Формула 2: учень отримує текст (або, скажімо, розбір розв'язання задачі) з нав­мисними помилками-нехай «попрацює учителем». Тексти можуть бути заздалегідь підготовані іншими учнями, в тому числі старшими.
Творча лабораторія	«Творча лабораторія». Кожна група шукає відповідь на проблемне питання або розробляє розв'язання певної ситуації
Театралізація	«Театралізація». Учитель пропонує розіграти конкрет­ну ситуацію в ролях. Для цього уч­ням потрібно під­готуватися, тобто вивчити відповід­ний матеріал
Учитель — учень	«Учитель — учень». Працюючи в парах, учні вивчають різ­ний навчальний ма­теріал, потім один стає «вчителем» та пояснює іншому прочитане, після чого вони  міняються ролями
Шпаргалка	Шпаргалка. Учням пропонується зро­бити шпаргалку (у три етапи) до склад­ного або великого за обсягом тексту домашнього завдання. Цей методич­ний прийом прийнятний тоді, коли матеріал добре знайомий учням. Етап 1. Скласти план тексту, вико­ристовуючи всього декілька ключових слів. Умова: на читання однієї сторін­ки тексту і конспектування відводить ся тільки 30 секунд. Записи, які стосу­ються однієї сторінки підручника, від­діляються суцільною лінією. Етап 2. Текст знову з першої сторінки. Конспект записують у формі коротких тез. На роботу з однією сторінкою тек­сту відводиться ,1 хвилина. Етап 3. До шпаргалки записують пи­тання з кожної сторінки, час роботи — 1 хвилина. Після закінчення роботи проводиться конкурс шпаргалок (найкращі шпар­галки і питання).

Етап перевірки знань фактичного матеріалу, основних понять, глибини осмислення,  контролю та самоперевірки

Приклади методів та  прийомів	Опис методу або прийому
Світлофор	«Світлофор» «Світлофор» — це лише довга смужка картону, з одного боку червона, із другого — зелена. Формула: при опитуванні учні підіймають «світлофор» червоним або зеленим боком до вчителя, сигналізуючи про свою готовність відповідати. Засіб застосування світлофора залежить від типу опитування. Існує два абсолютно різних типи усного опитування — назвемо їх умовно А та Б. Вони потребують різних видів розумової діяльності, які краще не змішувати. Тип А — опитування по базовим питанням, які учень повинен знати відмінно. І тут червоний сигнал означає «Я не знаю!». Це — сигнал тривоги. Це учень сам собі ніби ставить двійку — нехай її і не буде у журналі. Зелений сигнал — «Знаю!»
Опитування ланцюжком	Опитування ланцюжком Застосовується у випадку, коли передбачається розгорнута, логічно зв'язна відповідь. Формула: розповідь одного учня припиняється на будь-якому місці і передається іншо­му учневі жестом учителя. І так декілька разів до закінчення відповіді.
Тихе опитування	Тихе опитування Формула: бесіда з одним чи декількома учнями йде напівпошепки, в той час як клас зайнятий іншою справою, наприклад тренувальною контрольною  або груповою роботою.
Програмоване опитування	Програмоване опитування Формула: учень обирає одну вірну відповідь з декількох запропонованих. В уснім опитуванні цю форму звичайно не застосовують. А даремно. Гарний шанс одержати зіткнення думок, в якому «переплавиться» нерозуміння. Не заборонено й самому вчителю захищати одну з невірних відповідей - нехай посперечаються.
Бліц-контрольна	Бліц-контрольна Формула: контроль проводиться у високому темпі, щоб виявити, наскільки засвоєні прості учбові навички, якими зобов'язані оволодіти учні для подальшого успішного навчання. За темпом бліц-контрольна схожа з фактологічним диктантом. Відмінність же полягає в тому, що сюди входить перевірка володіння формулами, розрахунками; іншими стандартними уміннями. Містить у собі 7-10 стандартній завдань. Час — приблизно по хвилині на завдання. ТЕХНОЛОГІЯ ПРОВЕДЕННЯ БЛІЦ-КОНТРОЛЬНОЇ До: умови у кількох варіантах відкриваються на дошці або плакаті. При можливості умови віддруковують і кладуть на парти текстом униз. За коман­дою — перегортаються. Під час: на парті — чистий аркуш та ручка. За командою учні приступають ДО роботи. Усі розрахунки, проміжні дії — на аркуші, відповідь береться у рам­ку. Ніяких пояснень або стандартного оформлення не виконується. Коли час вийшов, робота припиняється за чіткою командою. Після: роботи здаються учителю або застосовується самоперевірка: а) учитель диктує правильні відповіді або, що краще, вивішує таблицю правильних від­повідей. Учні відмічають знаками «+» та «-» свої результати; б) невеличке об­говорення за питаннями учнів; в) задається норма оцінювання. Наприклад, із 7 завдань 6 «плюсиків» — оцінка «відмінно», 5 «плюсиків» — «добре», не менше трьох — «задовільно»; г) оцінки виставляються (чи ні) на розсуд учителя.
Релейна контрольна робота	Релейна контрольна робота1 Формула:  Контрольна проводиться за текстами задач, розв'язаних раніше. Ви задаєте домашнє завдання масивом. Надмірним масивом: не всі задачі розв'язувати обов'язково, але зате проводите релейні контрольні роботи. Завдання цих контрольних робіт беруть­ся з масиву. Можна включити і завдання, колись розібрані у класі. Чим більше задач розв'язав «до того», чим уважніше при цьому працював, тим ймовірніше зустріти знайому задачу й швидко впоратися з нею. Гарний стимул!
Вибірковий контроль	Вибірковий контроль Формула: перевіряти роботи учнів вибірково. Перед учителем - заповнені нерівним почерком аркуші. Це результат фактологічного диктанту. Але перевіряє він не всі роботи, а тільки частину. Ті, які вважає за потрібне, або відібрані випадково «перетасував та витягнув». Учите­лю це зручно. Якщо часу обмаль - учитель перевіряє 5-6 роб1Т. Але може перевірити 20 або й всі. Чиї саме роботи будуть перевірені - ніхто не знає. Стараються усі. Зрозуміло, що такий засіб перевірки обговорюється заздалегідь. Існує лише один «підводний камінець». Отримавши роботи, треба зразу ж перерахувати їх. Інакше хтось з кмітливих ледарів швидко зрозуміє: роботу мож­на не здати взагалі, а учитель буде думати, що вона просто не потрапила до «списку обраних».
Тренувальна контрольна робота	Тренувальна контрольна робота Формула: учитель проводить контрольну як завжди, але оцінки до журналу йдуть тільки за бажанням учнів. Можливі й інші полегшення: наприклад, користування підручником або списком словникових слів. Тренувальні контрольні особливо важливі, коли в починаєте працювати у новому класі, адже до вас працював інший учитель, діти звикли до його вимог. Якщо ви суворіші, ситуація загострюється. Тренувальні контрольні дозволяють пом'якшити конфлікт, підготувати учнів до нового рівня вимог.
Фактологічний диктант	Фактологічний диктант Формула: диктант проводиться по базовим питанням (5—7 питань на варіант). На партах тільки чистий аркуш паперу й ручка, дозволяється базовий аркуш. Серед питань — 1—2 на повторення, і попередніх базових листів. Робота ведеться у швидкому темпі: тут немає необхідності у роздумах, повинна працювати пам'ять. Жорстка форма роботи. Неможливо списати — на це просто немає часу. Коли диктант закінчено, дається чітка команда про закінчення роботи. Потім 2—4 хвилини спокійної розмови: тре­ба підійти від стресового стану.
Показова відповідь	Показова відповідь Формула: один учень відповідає біля дошки, інші слухають. Увага: у традиційному вигляді опитування біля дошки — це швидше антиприйом. Користі від нього мало: один відповідає, решта мовби слухає. І все ж таки в опитуванні біля дошки є сенс, тільки вживати його треба це дуже часто. Наприклад, коли учень відповідає блискуче, щоб формувати у інших зразок відповіді, до якої треба прагнути. Або як репетицію іспитів. Після такої відповіді корисно провести стислий «розбір польотів» з учнями.
Ідеальне опитування	Ідеальне опитування (майже жарт) Формула: учні самі оцінюють ступінь своєї підготовки й сповіщають про це учителю. Ідеальне опитування — коли опитування немає, а функції його виконують­ся. Опитування немає — значить, збережемо час і сили. Питання хто сьогодні відчуває себе готовим на «відмінно»? (Учні підіймають руки.) На «добре»?.. Дякую... Кажуть: гарного — потрошку. А ідеального — ще менше. Тому такий сценарій никористовують рідко.

Етап первинного закріплення, застосування, узагальнення контролю, корекції та систематизації знань

Приклади методів та  прийомів	Опис методу або прийому
Знайди помилку	Знайди помилку. Варіант І. Якщо ма­теріал, що перевіряється, добре знайо­мий учням, то цей методичний прийом провокує виникнення ситуації успі­ху на уроці. А якщо матеріал новий, то успішні пошуки помилки, присмачені щирою похвалою і захопленням учите­ля, дозволять дітям відчути себе дослід­никами й експертами. Учитель у своєму повідомленні при­пускається помилок, які слід знайти, або лунають тексти, в яких явно спо­творена інформація або заплутані ви­значення, маршрути, послідовність ви­кладу, героям приписують чужі думки і вчинки, даються невірні тлумачення подій і процесів. Учитель просить знайти у висловлено­му тексті (задачі, завданні) помилки. Можна вказати кількість помилок. Фі­лологи рекомендують у таких текстах дві-три явні помилки, дві-три типо­ві, одну малопомітну. Виявлення такої помилки свідчить про глибоке знання предмета і розвиває критичне мислен­ня учнів. Варіант 2. Цей же методичний при­йом можна застосувати як командну гру. Кожна команда готує вдома (або на уроці) текст з помилками з певної теми і пропонує його іншій команді.' Для економії часу можна обмінятися текстами, які були заготовлені наперед. Користь подвійна й обопільна — чия команда краще, заховає свої помилки і хто більше і швидше знайде.
Взнай мене	Взнай мене. Варіант 1. На уроці історії, географії, хімії, літератури можна за­пропонувати учням виступити від іме­ні відомої персони (вченого, літератур- ного або історичного героя), при цьому не називаючи її, але описуючи вчинки, відкриття, міркування. Варіант 2. Учень описує портрет літе­ратурного героя!
Крокодил	Крокодил. Цю досить відому фу з успі­хом використовують на уроках узагаль­нення знань. Учні діляться на дві команди. Один з учнів (або невеличка група) демон­струє дослід, явище з допомогою мі­міки й жестів, без слів чи обладнан­ня. Переможе команда, котра швидше розгадає показане.
Малюнок на скелі	Малюнок на скелі. Первісні люди на стінах печер зображали тварин, речі, які мали відношення до їхнього жит­тя. Учню необхідно обрати лише одну річ, яка б символізувала художній твір, ученого та його відкриття, явище при­роди тощо.
Фантастичні тварини	Фантастичні тварини Учитель ставить перед учнями завдан­ня — спираючись на отримані знання спрогнозувати можливі зміни у зо­внішньому вигляді тварин, якщо при­родні умови традиційних місць існу­вання зміняться. Тварину потрібно намалювати та обгрунтувати доціль­ність виникнення певних анатомо­фізіологічних особливостей фантас­тичних тварин. До обговорення конкурсних робіт не­обхідно залучити весь клас, запропо­нувавши дати веселу та влучну назву фантастичній тварині, спираючись на її найяскравіші особливості (зовнішній вигляд, спосіб пересування тощо). Під­сумком такої гри може стати виставка портретів фантастичних тварин «Міс­тер учнівських симпатій», «Міс учнів­ських фантазій».
Ораторські змагання	Ораторські змагання. Ораторські пред­метні змагання проводяться в класі, де поряд зі знанням предмета врахо­вується манера тримати себе, довід­ність, образність, оригінальність розу­мових конструкцій і побудови мовлен­ня, знання мови, точність цитування, уміння захопити публіку, швидкість словесної реакції і здатність до екс­промту. Тематика пропонується зазда­легідь. Перемагає той, хто найбільше сподобався публіці та журі. Вони роз­поряджаються однаковою кількістю балів для оцінювання.
Робота в парах	Робота в парах За умов парної роботи всі діти в класі отриму­ють рідкісну за традиційним навчан­ням можливість говорити, висловлю­ватись. Робота в парах дає учням чає подумати, обмінятись ідеями з партне­ром і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє роз­витку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію. Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть ухилитися від виконання завдання. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов по­требують великої затрати часу. Серед них можна назвати такі: • Обговорити короткий текст, завдання, письмовий документ. • Узяти інтерв’ю і визначити ставлення партнера до заданого читання, лекції, відео чи іншої навчальної діяльності. • Зробити критичний аналіз чи редагування письмової робо ти один одного. • Сформулювати підсумок уроку чи серії уроків з теми. • Розробити разом питання до викладача або до інших учнів. • Проаналізувати разом проблему, вправу чи експеримент . • Протестувати та оцінити один одного. • Дати відповіді на запитання вчителя. • Порівняти записи, зроблені в класі.
Машина часу	«Машина часу». Цей методичний при­йом має сенс проводити на уроках фі­зики, хімії, математики, географії, іс­торії. Ігрові ролі — чотири екіпажи, король з почтом, чаклун. За сюжетом гри екі­пажі чотирьох «машин часу» терплять аварію й потрапляють у минуле. Екіпа­жам необхідно довести свою могутність і реальну користь своїх знань (отрима­них у сучасному світі) у королівстві, куди вони потрапили. Почт короля під час зустрічі з прибуль­цями розповідає про своє королівство (історичний час, рівень розвитку, мож­ливо, проблеми). Завдання чаклуна (який грає проти прибульців) — не випустити владу зі своїх рук, очорнити гравців та не допустити появи чогось нового та про­гресивного. Король, який зацікавлений у розви­тку своєї держави, навпаки, має намір підтримати наукові та практичні дослі­дження та дає 100 монет, які необхід­но розподілити між екіпажами залеж­но від перспективності напрямів їхньої діяльності. Король (його роль, безпе­речно, належить учителю) як абсолют­ний монарх має право карати прибуль­ців, якщо вони будуть запідозрені у не­правді (бо, за сюжетом гри, він володіє надінтуїцією). Перемагає команда, що отримає най­більшу фінансову підтримку.
На шаховому полі	На шаховому полі. Розширений варі­ант попереднього методичного прийо­му (див. «Лото»). Гра побудована на звичайному шахо­вому полі, розділеному на дві команд­ні зони, у кожній з яких 32 клітинки. Кожна клітинка розташована на пере­хресті літери й числа, як у шахах, тому й має відповідну назву, наприклад: h1, f2, d7. Грають дві команди. Перед по­чатком гри кожна команда упродовж однієї хвилини продумує всі варіанти можливих ходів, так, щоб з допомогою шахового коня побувати в усіх клітин­ках своєї ігрової зони. Кожна клітинка має одне запитання. Починають (і про­довжують) гру ходом шахової фігури — конем з її стартової позиції. Капітани команд по черзі називають клітинку, на яку здійснюють хід. Двічі в одній і тій самій клітинці бувати заборонено. Ко­жен хід зараховують і вважають резуль­тативним, якщо гравці команди пра­вильно відповідали на запропоноване запитання. Для гри можна підготувати запитання за всіма шкільними предме­тами. Кількість запитань має відпові­дати кількості клітинок — 64 (по 32 для кожної команди). Перемагає команда, яка правильно прорахувала кількість ходів, дала правильні відповіді на за­питання і в результаті набрала більшу кількість балів.
Доміно	Доміно. Учням пропонують 18 незакінчених фраз. Самі закінчення написа­ні на інших аркушах. Учням необхід­но підібрати правильні закінчення до цих фраз. Аукціон. Використовують на етапі уза­гальнення знань. Учні повторюють якусь властивість, функцію, особли­вість будови, спосіб життя певного об'єкта. Вони доповнюють один одно­го, отримуючи якомога більше знань про цей об'єкт. Той, хто назве ознаку останнім, а інші не зможуть доповни­ти, виграє та отримує відповідно най­вищу оцінку.
Інтелектуальний тир	Інтелектуальний тир. Для гри готують ігрове поле у вигляді мишені із зобра­женням яблука в середині (кількість кілець — 5, секторів — 6), таким чи­ном, на полі ЗО секторів, що відповідає ЗО питанням за певною темою (бажано підготувати ще й додаткові питання). Питання, які розташовані у різних кільцях, мають різну вартість. Перше зовнішнє кільце — найпростіше питан­ня (вартість 1 бал), друге — 2 бали, третє—З бали і т.д. У внутрішньому шос­тому кільці, що розташоване у самому яблучку, питання найскладніші, тому й найдорожчі — 6 балів. Грають чотири команди, які за поперед­нім жеребкуванням визначають послі­довність та кількість (5-8) підходів до інтелектуальної мішені. Далі можливі два варіанти розвитку гри. Перший (у випадку, коли мішень висить на стіні) — представники від команди кидають у мішень спеціаль­ні дротики; другий варіант (мішень ле­жить на горизонтальній площині) — кидають кубик (або інший маленький предмет, наприклад, діжечку), який зу­пиняється у відповідному секторі. Ко­жен, хто кидає кубик (дротик), намага­ється влучити якомога ближче до вну­трішнього кола, бо там найдорожче питання. Після 5—8 підходів кожної команди по­мічники рефері рахують кількість ба­лів, що отримали команди за правиль­ні відповіді.
Есе	Есе — твір невеликого обсягу, що роз­криває конкретну тему й має підкрес­лене суб'єктивне трактування, вільну композицію, орієнтацію на розмовну мову, прихильність до парадоксів. На­писання есе покликано звернути учня до свого досвіду в усіх його протиріч­чях із певного питання.
Інтелектуальне лото	Інтелектуальне лото (зоологічне, хіміч­не, казкове, історичне, географічне, краєзнавче, літературне тощо). Лото може бути за певною темою (за окре­мими літературними творами, темами) чи містити запитання з різних галузей знань (лото-мозаїка). Для проведення гри потрібно підготу­вати настільну гру «Лото» (картки, ді­жечки, фішки), аркуші паперу, ручку. Участь у грі може бути командною або індивідуальною. Учасникам гри вручають ігрові карт­ки. Ведучий швидко називає числа, зображені на діжечках, які він дістає з торбинки. Усі гравці мають бути дуже уважними. Той, у кого на картці ви­явилося назване число, каже «стоп». Йому ставлять запитання під таким самим номером. Якщо гравець відпо­відає правильно, він має право закри­ти це число фішкою. Фішку отриму­ють у помічника ведучого. Якщо від­повідь неправильна, неповна — число залишається відкритим. Перемагає той учасник гри, котрий якнайшвидше за­криє всі числа на картці фішками, тоб­то правильно відповість на запропоно­вані запитання. Стежити за дотриман­ням правил гри ведучому допомагають помічники (записують усі числа, які були у грі, фіксують правильні відпо­віді гравців тощо).
Вузька спеціалізація	Вузька спеціалізація. (Робота з текстом) І варіант Учням пропонується прочитати текст, а потім переказати його з точки зору людини певної спеціалізації (лікаря, геолога, спортсмена, артиста). ІІ варіант Учитель пропонує комусь із учнів уяви­ти себе людиною певної професії (учи­телем, продавцем, юристом, політи­ком, шофером тощо). Потім розда­ється друкований матеріал, який учні читають з точки зору певного спеціа­ліста. Далі учні ставлять запитання фахівцям різних галузей, на які вони ма­ють відповісти, використовуючи термі­ни своєї спеціальності. III варіант Усі учні є фахівцями однієї галузі. Піс­ля закінчення ознайомлення з текстом вони ставлять запитання одне одно­му, виходячи з того, що вони обізнані тільки у своїй галузі. Спеціальні терміни тексту використовувати не можна. Хто поставить запитання з порушен­ням правил — вибуває. Виграє той, хто залишився у грі.
Репортери	Репортери. Ця робота з текстом доцільна, якщо треба ознайомити учнів з періодикою чи додатковим матеріалом. Учитель пропонує їм уявити себе в ролі репор­терів і записати на окремому аркуші найбільш цікаве, на їхній погляд, за­питання до тексту. Усі аркуші здаються вчителю, який пропонує учням витягнути по черзі аркуші із запитаннями й уявити, що в них беруть інтерв'ю.
Спіймай помилку!	Спіймай помилку! Формула: діти шукають помилку групою, сперечаються, радяться... Зробивши певний висновок, група вибирає спікера. Спікер передає результати учи­телю або оголошує завдання й результат його виконання перед усім класом. Щоб обговорення не затягнулося, зразу визначте на нього час.
Прес-конференція	«Прес-конференція». Обговорення того, наскільки повно було виконано ро­боту, розкрито тему, в якому напрямі можна було б ви­вчати її далі
Експрес-тести	«Експрес-тести». Учні вибирають один варіант від­повіді з кількох запропонованих
Чомучка	«Чомучка». На цьому етапі за­питання «Чому?» може запропонува­ти вчитель або вони складаються під час попереднього етапу робот
Міні-практикум	«Міні-практикум». Виконання невели­кого практичного завдання за допомо­гою карт атласу та підручник
Світлофор	«Світлофор». Учитель ставить за­питання з вивчено­го матеріалу. Учні піднімають для відповіді замість руки картку: зелену, якщо знають від­повідь, та червону, якщо утруднюються з відповіддю
Власні приклади	«Власні приклади». Учні наводять власні приклади до вивче­ної теми
Мікрофон	«Мікрофон». Передаючи «мікро­фон» по ланцюжку, учні відповідають на запитання з вивче­ної теми, доповнюючи одне одного

Підсумок уроку

Приклади методів та  прийомів	Опис методу або прийому
Умовні знаки	Умовні знаки. Запитую учнів: «Як би ти оцінив свої здобутки на уроці?» Пропоную підняти картки із зображенням, які означають наступне. - «Я все розумію, я все роблю правильно» - «Мені була зрозуміла більша частина матеріалу, але я ще іноді припускаюся помилок» - « Я майже нічого не розумію, нове правило для мене складне»
Моя теза	Моя теза. Пропонуємо приклади того, як методом прискореного навчання ве­село й на оптимістичній ноті можна за­кінчити навчальні заняття, заохочуючи учасників до кристалізації головних тез вивченого. Попросіть учасників запи­сати одним реченням на аркуші папе­ру головну ідею вивченого. Згрупуйте учасників у пари, і хай кожен за сорок п'ять секунд спробує переконати парт­нера, що саме його теза важливіша за інші. А далі пара на таких саме умовах переконує іншу про важливість уже їх­ньої спільної тези. Об'єднана четвірка переконує іншу, і так доти, доки половина учасників не вибере свого речника, який від їхньо­го імені захищатиме спільно вибрану тезу, сперечаючись із речником іншої команди. Виділяючи на промову кож­ного дві хвилини і трохи більше на за­вершальні дебати, ми можемо за двад­цять хвилин задіяти триста осіб. Дайте кожному учасникові п'ять хви­лин на те, щоб одним реченням на окремому аркуші паперу написати під­сумок вивченого. Кожен чіпляє свій аркуш на велику дошку. Учасники гру­пують аркуші відповідно до їхньо­го змісту й мотивують свої рішення. Кількість тематично схожих висновків згодом визначатиме колективну думку про головну ідею заняття й полегшува­тиме загальний підсумок вивченого (за Дж. Вос, Г. Драйденом) завдань та ін.
Підіб'ємо підсумки (онтологічна складова)	Підіб'ємо підсумки (онтологічна складова) Один з найпоширеніших прийомів усної рефлексії, що, як правило, засто­совується на етапі завершення уроку,— це промовляння за такою схемою: На уроці я... —дізнався... —зрозумів... —навчився... —найбільший мій успіх — це... —найбільші труднощі я відчув... —я не вмів, а тепер умію... —я змінив своє ставлення до... —на наступному уроці я хочу...
Есе	Есе — твір невеликого обсягу, що роз­криває конкретну тему й має підкрес­лене суб'єктивне трактування, вільну композицію, орієнтацію на розмовну мову, прихильність до парадоксів. На­писання есе покликано звернути учня до свого досвіду в усіх його протиріч­чях із певного питання.

Рефлексія

Приклади методів та  прийомів	Опис методу або прийому
Незакінчене речення.	Незакінчене речення (онтологічна складова) «Література для мене — це...» «Я б запитав автора про...» «Я б хотів (не хотів) бути на місці...»        Серед усної форми проведення реф­лексії не можна не згадати й психоло­гічну складову цього процесу.
Підіб'ємо підсумки (онтологічна складова)	Підіб'ємо підсумки (онтологічна складова) Один з найпоширеніших прийомів усної рефлексії, що, як правило, засто­совується на етапі завершення уроку,— це промовляння за такою схемою: На уроці я... —дізнався... —зрозумів... —навчився... —найбільший мій успіх — це... —найбільші труднощі я відчув... —я не вмів, а тепер умію... —я змінив своє ставлення до... —на наступному уроці я хочу...
Саморефлексія	Саморефлексія. Учні відповідають на запитання: «Чи справдилися мої очі­кування?», «Про що мені хочеться по­говорити? Яку проблему хотілось би порушити?» Серед усього розмаїття прийомів усної рефлексії (діалог, перехресна дискусія або дискусія «Сукупний пошук») пред­ставимо опис одного з них, найбільш ефективно застосовуваного в рамках педагогічної практики. Метою при­йому «Дворядний круглий стіл» є об­мін думками з найбільш актуальної для учасників проблеми.
Дворядний круглий стіл	Дворядний круглий стіл. У процесі його проведення учитель формує з учасни­ків дві групи. Перша група утворює «внутрішнє» коло. Учасники цієї гру­пи вільно висловлюються з обгово­рюваної проблеми. При цьому важ­ливо, щоб учні не критикували точку зору інших, а коротко й чітко вислов­лювали власну думку. Учасники дру­гої групи («зовнішнє коло») фіксують висловлення учасників внутрішнього кола, готуючи свої коментарі й питан­ня. Коментарі можуть стосуватися суті обговорюваного питання, процесу об­говорення у внутрішньому колі, зако­номірностей у висловлюваних пози­ціях, можливих причин подібних ви­словлювань. Учасники внутрішнього кола повинні чітко й стисло висловити свою думку, зв'язуючи її з попередніми висловлюваннями. Учитель здійснює координацію роботи, не втручаючись у зміст висловлювань, направляючи діалог у рамки обговорюваної пробле-, ми, фіксуючи різні точки зору. Після закінчення роботи внутрішнього кола викладач пропонує групі, що утворює зовнішнє коло, взяти участь в обго­воренні. Учасники зовнішнього кола працюють відповідно до правил, опи­саних вище. Наприкінці роботи викладач просить учасників сформулювати висновки в усній або письмовій формі, після чого висловлює свої зауваження й коментарі.
Есе	Есе — твір невеликого обсягу, що роз­криває конкретну тему й має підкрес­лене суб'єктивне трактування, вільну композицію, орієнтацію на розмовну мову, прихильність до парадоксів. На­писання есе покликано звернути учня до свого досвіду в усіх його протиріч­чях із певного питання.
Бортовий журнал	Бортовий журнал — форма фіксації ін­формації з допомогою ключових слів, графічних моделей, коротких речень та умовиводів, питань. Частинами «бор­тового журналу», що задає викладач і які будуть заповнюватися учнями, можуть бути ключові поняття теми, зв'язки, які може встановити учень, важливі питання.
Щоденник	Щоденник. Існують різні види щоден­ників: звичайний, щоденник — худож­ній альбом, двочастинний щоденник (у першій графі — спостережувані фак­ти, цитати з висловлювань, в іншій — коментарі) та інші. На відміну від есе й «бортового журналу», щоденник ве­деться протягом тривалого проміжку часу й дозволяє учневі здійснити більш вдумливу рефлексію, як відстежуючи безпосередній процес, так і порівню­ючи свої дії в часі («відкладена» реф­лексія). Це варіант групової письмової рефлек­сії у формі питань і відповідей учасни­ків групи. Пропонований спосіб дозво­ляє за досить короткий проміжок часу провести письмову рефлексію з метою взаємообміну думками.
Синквейн	Синквейн. Віршовані форми (напри­клад, синквейн — п'ятиряддя) — це спосіб творчої рефлексії, що дозволяє в художній формі оцінити вивчене по­няття, процес або явище.
Портфоліо.	Портфоліо. Різні варіанти портфоліо, що являють собою набір робіт учнів або студентів, зв'язують окремі аспекти їх­ньої діяльності в більш повну картину. Портфоліо може включати набір оцін­них листів, листів спостережень, фраг­менти щоденників, «бортових журна­лів», відеофрагменти, проекти й плани виступів. Портфоліо — це щось більше, ніж просто папка учнівських робіт, це спланована заздалегідь індивідуальна добірка досягнень учнів. Привчити учнів до написання есе, що­денників, складання портфоліо є до­сить важким завданням. Основні правила навчання письмової рефлексії: 1.     Регулярна можливість писати. 2.     Вибір цікавої теми для листа. 3.     Наявність зразків. 4.     Читацька аудиторія. Учні повин­ні розуміти, що написаний ними текст затребуваний іншими. 5.     Звичка правити. Розуміння того факту, що будь-який текст може бути скоректований самим пись­менником у будь-який час. 6.     Допомога друзів. Можливість ді­литися написаним.
Кольорова феєрія	Кольорова феєрія До особливих видів письмової рефлек­сії відносять ті, в яких задіяні маленькі кольорові форми (стіки — невеликі ко­льорові квадрати). Робота зі стіками не вимагає стільки часу й зосередженос­ті, як у «великих» письмових формах проведення рефлексії — есе, щоден­ник та ін. Водночас вони дозволяють зберегти якесь інкогніто та не приму­шують до обнародування власної по­зиції. Стіки можуть застосовуватися під час проведення як онтологічної, так і психологічної складової рефлек­сії. Наприклад, на столі в учнів лежать стіки трьох кольорів (зелений, жовтий, червоний), які. відповідно означають: «Я все зрозумів», «Мені дещо незрозу­міло», «Мені складно зрозуміти». Під час пояснення нової теми вчитель про­сить показати стіки, які відповідають рівню розуміння конкретної ситуації. Після цього вчитель приймає рішен­ня — продовжити пояснення, повернуться на вихідні позиції и поясни­ти знову, змінити тактику пояснення, взяти на замітку й попрацювати інди­відуально з окремими учнями. У разі використання кольорових стіків мож­на контролювати зміну настрою кла­су (або самооцінку власної діяльності учнів) під час уроку або зрозуміти ре­зультат емоційного настрою після про­веденого заняття. При цьому викорис­товують як колірні характеристики, так і малюнки. Діти малюють смайлики, в яких показують власні емоційні від­чуття після проведення уроку. На вже готових заготівках (малюнках) стіків підкреслюють потрібне: наприклад, зростання або зниження інтересу до уроку; посилення або зменшення рів­ня діяльності й т. ін. Використання стіків має широкі мож­ливості й, за якоїсь долі фантазії вчи­теля, завжди може приймати нові форми. Стіки можуть бути у формі листочків (на дошці намальоване дерево, на гілки яко­го прикріплюються стіки). На стіках — враження від проведеного уроку (очікуван­ня й т. ін.). Стіки у формі кола, трикутника, овалу... Малюнки у вигляді квітки (і пелюстки до нього), будинок (стіки — цеглинки до нього). Кінцевим етапом рефлексії є аналіз отриманих результатів учителем і прак­тичні висновки на підставі цього ана­лізу: •    Пошук альтернативних дій та ар­гументація розумності вибору (від­мови від вибору) в конкретній си­туації. •    Апробація нової дії. Співвіднесення ідеальної моделі й реальних дій, ви­значення причин їхніх збігів і роз­біжностей, успіху або невдач.

Етап ознайомлення з домашнім завдання

Приклади методів та  прийомів	Опис методу або прийому
Цікава постановка навчальної проблеми, якщо йдеться про пізнавальні завдання.	ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ  «Перший рівень — обов'язковий міні­мум. Головна властивість цього завдан­ня: воно має бути абсолютно зрозуміло й посильно будь-якому учневі, за на­вчання якого ви беретеся. Я хочу виділити слова «за навчання якого ви беретеся», тому що цілком можлива ситуація, коли чесніше за все сказати собі: цього учня я навчити не зможу — і, відповідно, не мучитися са­мому й не мучити його. Другий рівень завдання — тренуваль­ний. Його виконують учні, які бажають добре знати предмет і без особливих труднощів освоюють програму. На роз­суд учителя ці учні можуть звільнятися від завдання першого виду. Третій рівень використовується чи не використовується вчителем залежно від теми уроку, підготовленості кла­су. Це творче завдання. Зазвичай воно виконується на добровільних нача­лах і стимулюється вчителем високою оцінкою й похвалою. Діапазон творчих завдань широкий. Однак серед них можна виділити деякі типові групи. Наприклад, учням про­понується розробити: 1)     частівки, байки, казки, фантастич­ні оповідання з навчальних тем; 2)     чайнворди, кросворди і т. п.; 3)     тематичні збірники цікавих фак­тів, прикладів і задач; 4)     збірники анотацій на статті з обра­ної теми; 5)     навчальні комікси; 6)     плакати — опорні сигнали. Подача домашнього завдання може бути нестандартною. Привнесення в цей процес якоїсь загадки або таєм­ниці не тільки підвищить інтерес до нього, але й перетворить обов'язковий «нудний» елемент освіти на гру. По­ряд з обов'язковими репродуктивними завданнями важливо розробляти якнайбільше дотепних, захоплюючих за формою й за змістом, творчих, проб­лемних, пошукових завдань (див. «Де­легування повноважень»).
Знайди завдання	Знайди завдання Приклад. Російська мова На дошці написані слова: ...делать, фран-цузсмй, р...стение, ука...ка, немец...кий, вьір...щенньій. Випишіть тільки пропуще­ні букви. Із цих слів складається «казка». Отже, домашнє завдання полягає в тому, щоб «скласти казку з певного правила». Паралельно з визначенням типу домаш­нього завдання йде повторення правила: написання коренів -раст-, -рос-, суфіксів -к- і -ск-, префікса с-, дзвінких приголосних наприкінці слова.
Безпрограшна лотерея	Безпрограшна лотерея. Цей прийом до­бре спрацьовує на уроках філологіч­ного й математичного циклу і там, де є можливість вибору письмових зав­дань. Діти дістають із коробок номери завдань (вправ, задач). Як варіант один з учнів дістає завдання з коробки для свого ряду (на групу дітей).
Ярмарок-продаж	Ярмарок-продаж, на якому вчитель «продає» домашнє завдання, устано­вивши кожному бальну ціну.
Вибери сам	Вибери завдання сам. На дошці заздале­гідь записані домашні завдання трьох рівнів, і учні вибирають собі комбіна­цію придатних для них варіантів за ін­тересом і силою.
Одне завдання на двох	Одне завдання на двох. Два варіан­ти цього методичного прийому: пер­ший — учні «однієї вагової категорії», другий — за принципом «паровоз і ва­гончик», тобто один з учнів сильніший і відіграє роль ведучого, другий — ве­дений. У другому варіанті важливо так продумати завдання, щоб працювали обидва учні, але частини завдання були розподілені з урахуванням здібностей і можливостей.
Заздалегідь	Заздалегідь. На початку теми повідом­ляються всі завдання, які необхідно виконати, поділивши на обов'язкові й додаткові, письмові й усні. Обмов­ляються терміни складання завдань та їхній обсяг, принципи оцінювання, чи є можливість вибору
Завдання масивом	Завдання масивом Формула 1: будь-який з рівнів учитель може задавати масивом. Формула 2: задається великий масив задач одразу — в межах великої теми, яку вив­чають або ж повторюють.
Незвичайна звичайність	Незвичайна звичайність Навіть подача домашнього завдання може бути цікавою. Привнесіть у нього якусь таємницю, загадку... Звичайно, загадку по силі. Формула: учитель задає домашнє завдання незвичайним засобом.
Особливе завдання	Особливе завдання У класі завжди є діти, яким ви приділяєте особливу увагу. Наприклад, це ваш «олімпійський резерв». Раз особлива увага, то й завдання теж особливе. Формула: талановиті учні отримують право на виконання особливо складного завдання. (Учитель всіляко підкреслює свою повагу до зваження учня скористатися цим правом.) Виконується воно у спеціальному зошиті. Складається з тренувальних і твор­чих задач підвищеної складності.
Ідеальне завдання	Ідеальне завдання Учитель не дає ніякого певного завдання, але функція домашньої роботи виконується. І ніякого чародійства... Формула: учитель пропонує учням виконати вдома роботу за їх власним вибором і розумінням. Це може бути будь-який з відомих нам видів завдань. Нехай хтось розв'яже декілька задач, а хтось підбере приклад або намалює ілюстрацію до теми, що зараз вивчають, тощо. І останнє... Розкажіть учням, що домашнє завдання в той день, коли його задали, виконується легше і вимагає менше часу. Корисно спробувати робити уроки вранці, навіть якщо учні навчаються у першу зміну. Декому по психофізіо­логічним причинам це виявиться зручно, і вони підвищать свою успішність. А декому дуже корисно спробувати читати параграф підручника до того, як його пояснить учитель. Нехай спробують!
Творчість працює на майбутнє	Творчість працює на майбутнє Формула: учні виконують творче домашнє завдання (див. ст. 21) — розробляють дидактичні матеріали. Якщо учитель регулярно користується цим прийомом, то за декілька років роботи у нього накопичуються безцінні посібники.
Обговорюємо домашнє завдання	Обговорюємо д/з (Домашнє завдання) Формула: учитель разом з учнями обговорює, яким має бути домашнє завдання, щоб новий матеріал був якісно відпрацьований? При цьому, природно, вивчений матеріал ще раз повторюється. Сильний учитель не дозволить маніпулювати собою при такому обговоренні, але завжди буде враховувати думку учня. Прийом при регулярному вживанні значно спри­яє свідомому виконанню домашнього завдання. Прийом особливо добре працює, коли засоби і види домашнього завдання досить різноманітні.
Три рівні домашнього завдання	Три рівні домашнього завдання Формула: учитель одночасно задає д/з двох або трьох рівнів. Перший рівень — обов'язковий мінімум. Головна властивість цього завдан­ня: воно повинно бути цілком зрозумілим і під силу будь-якому учню, якого ви навчаєте. Я хочу виділити слова «якого ви навчаєте», тому що цілком можлива ситуа­ція, коли найчесніше — сказати собі самому, цього учня я навчити не зможу і, відповідно, не страждати самому і не катувати його. Другий рівень завдання — тренувальний. Його виконують учні, які мають бажання добре знати предмет і без зайвих труднощів оволодівають програмою. На розсуд учителя ці учні можуть звільнятися від завдання першого рівня. Третій рівень використовується (або не використовується) учителем в залежності від теми уроку і підготованості класу. Це — творче завдання. Звичай­но воно виконується на добровільних засадах і стимулюється учителем високою оцінкою та схваленням (див. групу прийомів оцінювання, с. 62). Діапазон творчих завдань великий. Однак серед них можна вирізняти деякі типові групи. Наприклад, учням пропонується розробити: — частівки, байки, казки, фантастичні оповідання за навчальними темами; — чайнворди, кросворди тощо; — тематичні збірники цікавих фактів, прикладів та задач; — збірники анотацій на статті на вибрану тему; — учбові комікси; — плакати — опорні сигнали; — мнемонічні формулювання, вірші; — …Що вашій душі заманеться...
Кубик	Кубик. Якщо потрібно дати багато зав­дань різного типу, то вибір, що кому робити, можна запропонувати кида­ючи кубик. На дошці записані номе­ри завдань і залежно від комбінації цифр, які випадають на кубику, кож­ний учень вибирає свою частину за­вдання на дошці.
Диференційоване домашнє завдання	Диференційоване домашнє завдання Певний обсяг ро­боти пропонуєть­ся виконати всім, а більш складні, творчі завдання — бажаючи
Дуже корисне до­машнє завдання	Дуже корисне до­машнє завдання Скласти до вивченої теми певну кількість репродуктивних за­питань і творчих за­вдань; підготуватися до конкурсу шпаргалок з вивченої теми
Випереджальне домашнє завдання	Випереджальне домашнє завдання Найбільш сильним учням пропонуєть­ся підготуватися за темами, які бу­дуть вивчатися. На уроках такі учні можуть виступа­ти в ролі консуль­тантів